комбінатор
КОМБІНА́ТОР, а, ч., ірон., жарт. Спритний, хитрий ділок, який досягає мети за допомогою комбінацій (у 3 знач.).
— Ніколи б до такого не додумався! Ви — геній. Мені здавалося, ніби я комбінатор, але ви… (Собко, Стадіон, 1954, 184).
Словник української мови (СУМ-11)