комишник
КОМИ́ШНИК, а, ч., заст. Розбійник, що ховався в очеретах і комишах пониззя Дніпра.
Здригнулися комишники, побачивши побитих товаришів, і кинулися навтьоки (Коцюб., І, 1955, 185).
Словник української мови (СУМ-11)КОМИ́ШНИК, а, ч., заст. Розбійник, що ховався в очеретах і комишах пониззя Дніпра.
Здригнулися комишники, побачивши побитих товаришів, і кинулися навтьоки (Коцюб., І, 1955, 185).
Словник української мови (СУМ-11)