компанійський
КОМПАНІ́ЙСЬКИЙ, а, е.
1. розм. Те саме, що товари́ський.
Павлюк подякував товаришам і.. приєднався до них. Цей велетень завжди був компанійським хлопцем (Трубл., Лахтак, 1953, 68);
Що не принесе [школярка] до школи, усім до крихітки поділиться — от уже вдачу компанійську має (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 23).
2. іст. Прикм. до компані́єць.
Везуть труну мальовану, Китайкою криту. А за нею з старшиною Іде в чорній свиті Сам полковник компанійський (Шевч., II, 1953, 43).
Компані́йський коза́к — те саме, що компані́єць.
Словник української мови (СУМ-11)