конкретний
КОНКРЕ́ТНИЙ, а, е. Який існує реально; цілком точний, предметне визначений; протилежне абстрактний.
Воля, воля і воля! Це чарівне слово.. з літами, під впливом витворених панщиною умов, прибирало [у хлопця] більш конкретну форму (Коцюб., І, 1955. 339);
— От я й прийшла до вас з конкретною пропозицією. У мене є добрі коні.. Візьміть їх і зоріть своє поле (Мик., II, 1957, 352);
Пленум накреслив конкретні заходи дальшого розвитку громадського тваринництва (Наука.., 1, 1960, 2);
// Який виражає цілком точні, предметне визначені поняття.
Рослинний світ у тропах «Вершників» виявлений значно менше, ніж у конкретній лексиці (Мова і стиль «Вершників», 1955, 24).
Словник української мови (СУМ-11)