КОНКУРУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до конкурува́ти.
Конкуруючі країни.
Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках
конкуруючий —
конкуру́ючий прикметник
Орфографічний словник української мови
конкуруючий —
-а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до конкурувати. Конкуруючі країни.
Великий тлумачний словник сучасної мови
конкуруючий —
КОНКУРУ́ЮЧИЙ, а, е. Який бере участь у конкуренції. Побільше техніки, кращу техніку, найгеніальнішу техніку! Це зойк конкуруючих міщан (В. Винниченко); Постать гаранта конституції вмить обросла мікрофонами конкуруючих телеканалів (І.
Словник української мови у 20 томах