конкуруючий
КОНКУРУ́ЮЧИЙ, а, е.
Який бере участь у конкуренції.
Побільше техніки, кращу техніку, найгеніальнішу техніку! Це зойк конкуруючих міщан (В. Винниченко);
Постать гаранта конституції вмить обросла мікрофонами конкуруючих телеканалів (І. Роздобудько);
Літературний стандарт виступає носієм високого суспільного статусу мови, тією ознакою етнічності, що ставить її на один рівень із конкуруючою національною мовою (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)