коновал
КОНОВА́Л, а, ч.
1. заст. Той, хто, не маючи ветеринарної освіти, займався каструванням і лікуванням коней.
А вже який.. був коновал: і скотину лічив, і свиней, і болячки на людях вигоював (Стор., І, 1957, 206);
[2-й чоловік:] Він тобі і знахар, і ворожбит, і коновал, і все на світі!.. (Кроп., І, 1958, 480).
2. перен., зневажл. Поганий лікар; неук у медицині.
— Оце вважаєте за грип? Ускладнення? Вам коновалом бути, а не лікарем! (Коп., Земля.., 1957, 101).
Словник української мови (СУМ-11)