конторник
КОНТО́РНИК, а, ч. Той, хто служить у конторі.
В конторі хаос.., конторники нічого не роблять (Коцюб., III, 1956, 162);
В квартирі конторника все ще світилося (Панч, О. Пархом., 1939, 3).
Словник української мови (СУМ-11)КОНТО́РНИК, а, ч. Той, хто служить у конторі.
В конторі хаос.., конторники нічого не роблять (Коцюб., III, 1956, 162);
В квартирі конторника все ще світилося (Панч, О. Пархом., 1939, 3).
Словник української мови (СУМ-11)