конторник
КОНТО́РНИК (конторський службовець); КЛЕРК (у деяких зарубіжних країнах). В конторі можна спитати конторника в умовленій формі й одержати від нього адресу помешкання... (В. Еллан); Це клерки ідуть по домах, мов правлять безмовний обряд У час, як замкнулись бюро і лампи загасли в конторах (М. Бажан).
Словник синонімів української мови