концентрувати
КОНЦЕНТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. Збирати, скупчувати, зосереджувати кого-, що-небудь в одному місці.
Вони на власні очі бачили, як ворог концентрує ешелони боєприпасів і танкові з’єднання (Ле, Право.., 1957, 120);
// перен. Зосереджувати на чому-небудь, спрямовувати на щось.
Ханчук зітхнув, провів рукою по голові, ніби концентруючи думки (Досв., Вибр., 1959, 149);
Концентрує [доповідь] увагу на потребі ширше висвітлювати в літературі нашу славну героїчну сучасність (Літ. газ., 15.III 1959, 4).
2. хім. Насичувати, згущувати який-небудь розчин, видаляючи з нього частину розчинника.
3. гірн. Збагачувати корисні копалини, виділяючи найпридатнішу складову частину для подальшої обробки або використання.
Словник української мови (СУМ-11)