концентрувати
КОНЦЕНТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. що. Збирати, скупчувати, зосереджувати що-небудь в одному місці.
Двигуни кожної машини працювали майже безшумно, але відлуння концентрувало в собі всі звуки (М. Дашкієв);
На Поліссі внаслідок великомасштабної осушувальної меліорації в минулі десятиліття було завдано значної шкоди природним територіям, які концентрують багатство флори й фауни (з наук. літ.);
// що, на чому, перен. Зосереджувати на чому-небудь, спрямовувати на щось.
Ханчук зітхнув, провів рукою по голові, ніби концентруючи думки (Олесь Досвітній);
Щоб не думати про Любу.., я намагався концентрувати увагу на пунктах свого плану (С. Андрухович);
Україна має концентрувати свої зовнішньополітичні зусилля на створенні й розбудові надійних міжнародних механізмів безпеки (з наук. літ.).
2. що. Насичувати, згущувати який-небудь розчин, видаляючи з нього частину рідини, розчинника і т. ін.
У технології перероблення використовують плівкові процеси: молоко та соки концентрують у тонкій плівці (з наук.-попул. літ.);
Дифузійний фруктовий сік концентрують, а потім відновлюють (з навч. літ.).
3. що, гірн. Збагачувати корисні копалини, виділяючи найпридатнішу складову для подальшого оброблення.
Сьогодні у світі понад 90 % залізних руд, що відправляють у доменну плавку, концентрують (з наук.-техн. літ.);
У 1990-х рр. Японія почала концентрувати уран (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)