конюх

КО́НЮХ, а, ч. Той, хто доглядає коней.

Було нікому не дам і одного коня вичистить, сам усіх вискребу; а конюхи.. ніколи за се на мене не сердились (Стор., І, 1957, 105);

На дворі конюхи виводили засідланих коней (Багмут, Щасл. день.., 1951, 23).

Значення в інших словниках

1. Конюх — Ко́нюх прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. конюх — КОНЮХ – КОНЯР Конюх, -а. Той, хто доглядає коней. Коняр, -а. Фахівець з конярства; той, хто займається конярством.  Літературне слововживання
3. конюх — -а, ч. Той, хто доглядає коней.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. конюх — Стайний, машталір  Словник чужослів Павло Штепа
5. конюх — КО́НЮХ, а, ч. Той, хто доглядає коней. Лакеї, конюхи і слуги, Всі кухарі і скороход, Побравшись за руки, ходили І все о плутнях говорили (І. Котляревський); Було нікому не дам і одного коня вичистить, сам усіх вискребу; а конюхи ..  Словник української мови у 20 томах
6. конюх — КО́НЮХ (той, хто доглядає коней), СТАЙНИ́ЧИЙ, СТАЄ́ННИЙ, КІННИ́ЧИЙ розм., КОНЮ́ШИЙ заст., ШТАЛМЕ́ЙСТЕР заст., ФО́РНАЛЬ діал. — Ануте, хлопці, — гукнув на конюхів, — виведіть лишень Пашу. — Та й кінь же був, отой Паша (О.  Словник синонімів української мови
7. конюх — конюх, -ха, , м. Конюхъ. Я конюха ж люблю, за конюха не піду: конюх коні ганяє, він гноєм воняє. Чуб.  Словник української мови Грінченка