конюх
КО́НЮХ, а, ч.
Той, хто доглядає коней.
Лакеї, конюхи і слуги, Всі кухарі і скороход, Побравшись за руки, ходили І все о плутнях говорили (І. Котляревський);
Було нікому не дам і одного коня вичистить, сам усіх вискребу; а конюхи .. ніколи за се на мене не сердились (О. Стороженко);
Його пропустили в кімнату директора, який зразу спитав: – Чи ти добрий конюх? – Все життя біля коней; як їх ліпше знати можна (В. Барка);
На дворі конюхи виводили засідланих коней (І. Багмут);
Одгонив [Федько] з хлопцями колгоспних коней у нічне. Раніше їх ганяли туди цілим табуном конюхи. Та коли конюхів забрали до армії, то це діло доручили їм, підліткам (Є. Доломан).
Словник української мови (СУМ-20)