конічний

КОНІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до ко́нус.

Конічною поверхнею називається поверхня, що утворюється рухом прямої, яка переміщається в просторі так, що вона при цьому постійно проходить через нерухому точку й перетинає дану лінію (Геом., II, 1954, 68);

Конічні перерізи;

// Який має форму конуса.

Мензурки бувають циліндричні.. і конічні (Фізика, І, 1957, 15);

Чоловічі екземпляри ялівцю мають.. конічну крону (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 58).

Значення в інших словниках

1. конічний — коні́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. конічний — -а, -е. Прикм. до конус. || Який має форму конуса. Конічні перерізи мат. — лінії, які отримуються перетином прямого кругового конуса площинами, що не проходять через його вершину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конічний — КОНІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до ко́нус. У школі Монжа було розроблено уявлення про прямолінійні обертання конічних перерізів, що відкрило можливості обстеження таких поверхонь, на яких евклідова геометрія виявилася вже нечинною (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. конічний — коні́чний той, що має вигляд конуса; ¤ к-а поверхня – геометричне місце прямих (твірних), що проходять через дану точку й перетинають дану криву (напрямну); ¤ к-і перерізи – лінії перерізу прямого кругового конуса площиною, а саме: коло, еліпс...  Словник іншомовних слів Мельничука
5. конічний — Коні́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)