конічний
КОНІ́ЧНИЙ, а, е.
Прикм. до ко́нус.
У школі Монжа було розроблено уявлення про прямолінійні обертання конічних перерізів, що відкрило можливості обстеження таких поверхонь, на яких евклідова геометрія виявилася вже нечинною (з навч. літ.);
// Який має форму конуса.
Апаський маяк був білий, стрункий, з конічною головкою, що обертається неспинно (Ю. Смолич);
Жрець щез у пекельно-червоному полум'ї. Там, де він стояв, з'явилася в підлозі конічна вирва з гладенькими, немов відполірованими, стінками (О. Авраменко);
Розглянуто явище деформації ділянки нитки, що набігає на поверхню конічної бобіни, та визначено закон зміни деформації цієї ділянки (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)