конічний
КОНІ́ЧНИЙ, а, е.
Прикм. до ко́нус.
У школі Монжа було розроблено уявлення про прямолінійні обертання конічних перерізів, що відкрило можливості обстеження таких поверхонь, на яких евклідова геометрія виявилася вже нечинною (з навч. літ.);
// Який має форму конуса.
Апаський маяк був білий, стрункий, з конічною головкою, що обертається неспинно (Ю. Смолич);
Жрець щез у пекельно-червоному полум'ї. Там, де він стояв, з'явилася в підлозі конічна вирва з гладенькими, немов відполірованими, стінками (О. Авраменко);
Розглянуто явище деформації ділянки нитки, що набігає на поверхню конічної бобіни, та визначено закон зміни деформації цієї ділянки (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конічний — коні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- конічний — -а, -е. Прикм. до конус. || Який має форму конуса. Конічні перерізи мат. — лінії, які отримуються перетином прямого кругового конуса площинами, що не проходять через його вершину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конічний — коні́чний той, що має вигляд конуса; ¤ к-а поверхня – геометричне місце прямих (твірних), що проходять через дану точку й перетинають дану криву (напрямну); ¤ к-і перерізи – лінії перерізу прямого кругового конуса площиною, а саме: коло, еліпс... Словник іншомовних слів Мельничука
- конічний — Коні́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- конічний — КОНІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до ко́нус. Конічною поверхнею називається поверхня, що утворюється рухом прямої, яка переміщається в просторі так, що вона при цьому постійно проходить через нерухому точку й перетинає дану лінію (Геом. Словник української мови в 11 томах