1. Великий тлумачний словник сучасної мови

конічний

коні́чний

-а, -е.

Прикм. до конус.

|| Який має форму конуса.

Конічні перерізи мат. — лінії, які отримуються перетином прямого кругового конуса площинами, що не проходять через його вершину.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конічний — коні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. конічний — КОНІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до ко́нус. У школі Монжа було розроблено уявлення про прямолінійні обертання конічних перерізів, що відкрило можливості обстеження таких поверхонь, на яких евклідова геометрія виявилася вже нечинною (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. конічний — коні́чний той, що має вигляд конуса; ¤ к-а поверхня – геометричне місце прямих (твірних), що проходять через дану точку й перетинають дану криву (напрямну); ¤ к-і перерізи – лінії перерізу прямого кругового конуса площиною, а саме: коло, еліпс... Словник іншомовних слів Мельничука
  4. конічний — Коні́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. конічний — КОНІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до ко́нус. Конічною поверхнею називається поверхня, що утворюється рухом прямої, яка переміщається в просторі так, що вона при цьому постійно проходить через нерухому точку й перетинає дану лінію (Геом. Словник української мови в 11 томах