Словник української мови в 11 томах

кон’юнктива

КОН’ЮНКТИ́ВА, и, ж., анат. Слизова, або сполучна, оболонка ока, що вкриває внутрішню поверхню повік і передню частину очного яблука.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. кон’юнктива — кон’юнкти́ва (від лат. conjunctivus – з’єднувальний) слизова, або сполучна оболонка ока.  Словник іншомовних слів Мельничука