кооператор
КООПЕРА́ТОР, а, ч. Той, хто працює в галузі кооперації (у 2, 3 знач.); працівник кооперативу.
Технікум готував кооператорів: крамознавців та бухгалтерів (С. Ол., З книги життя, 1968, 49);
Як тільки на Закарпаття приїжджають кооператори з інших областей України, вони захоплюються бездоганною чистотою, дбайливим збереженням товарів у магазинах (Рад. Укр., 21.III 1960, 3).
Словник української мови (СУМ-11)