кооперування
КООПЕРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кооперува́ти й кооперува́тися 1.
В процесі економічного і науково-технічного співробітництва країн соціалізму, координації їх народно-господарських планів, спеціалізації і кооперування виробництва складається новий тип міжнародного поділу праці (Програма КПРС, 1961, 20);
Кооперування дрібного селянського господарства й створення державних господарств дозволило здійснити докорінну перебудову в усіх галузях життя села (Ком. Укр., 6, 1968, 12).
Словник української мови (СУМ-11)