кооперування
КООПЕРУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. кооперува́ти 1 й кооперува́тися 1.
– Особливо відзначилося село Сокільче, – казав він. – От де йде кооперування! (Д. Бузько);
Якнайпліднішим є тісне кооперування етнографів з мовознавцями, мистецтвознавцями, істориками літератури та ін. (М. Рильський);
У районі ведуться розмови про міжгосподарське кооперування та спеціалізацію, і молоді бригади голосують за нього (Микита Чернявський);
Така форма кооперування сільських трудівників, як колгосп, з часом утратила кооперативну сутність (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)