кооперування

КООПЕРУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. кооперува́ти 1 й кооперува́тися 1.

– Особливо відзначилося село Сокільче, – казав він. – От де йде кооперування! (Д. Бузько);

Якнайпліднішим є тісне кооперування етнографів з мовознавцями, мистецтвознавцями, істориками літератури та ін. (М. Рильський);

У районі ведуться розмови про міжгосподарське кооперування та спеціалізацію, і молоді бригади голосують за нього (Микита Чернявський);

Така форма кооперування сільських трудівників, як колгосп, з часом утратила кооперативну сутність (Б. Харчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кооперування — кооперува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кооперування — КООПЕРУВАННЯ – КООПЕРАЦІЯ – КООПЕРАТИВ Кооперування. Дія – об’єднання на засадах співробітництва, залучення для участі в кооперації: кооперування виробництва, кооперування споживачів, кооперування наукових установ із заводами. Кооперація, -ї, ор. -єю. Літературне слововживання
  3. кооперування — -я, с. Дія за знач. кооперувати й кооперуватися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кооперування — Кооперува́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кооперування — КООПЕРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кооперува́ти й кооперува́тися 1. В процесі економічного і науково-технічного співробітництва країн соціалізму, координації їх народно-господарських планів... Словник української мови в 11 томах
  6. кооперування — рос. кооперирование встановлення довгострокових виробничих зв'язків між підприємствами, кожне з яких спеціалізується на виробництві окремих частин єдиного виробу (предмета). Eкономічна енциклопедія