кооперування
КООПЕРУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. кооперува́ти 1 й кооперува́тися 1.
– Особливо відзначилося село Сокільче, – казав він. – От де йде кооперування! (Д. Бузько);
Якнайпліднішим є тісне кооперування етнографів з мовознавцями, мистецтвознавцями, істориками літератури та ін. (М. Рильський);
У районі ведуться розмови про міжгосподарське кооперування та спеціалізацію, і молоді бригади голосують за нього (Микита Чернявський);
Така форма кооперування сільських трудівників, як колгосп, з часом утратила кооперативну сутність (Б. Харчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кооперування — кооперува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кооперування — КООПЕРУВАННЯ – КООПЕРАЦІЯ – КООПЕРАТИВ Кооперування. Дія – об’єднання на засадах співробітництва, залучення для участі в кооперації: кооперування виробництва, кооперування споживачів, кооперування наукових установ із заводами. Кооперація, -ї, ор. -єю. Літературне слововживання
- кооперування — -я, с. Дія за знач. кооперувати й кооперуватися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кооперування — Кооперува́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кооперування — КООПЕРУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кооперува́ти й кооперува́тися 1. В процесі економічного і науково-технічного співробітництва країн соціалізму, координації їх народно-господарських планів... Словник української мови в 11 томах
- кооперування — рос. кооперирование встановлення довгострокових виробничих зв'язків між підприємствами, кожне з яких спеціалізується на виробництві окремих частин єдиного виробу (предмета). Eкономічна енциклопедія