копистка
КОПИ́СТКА, и, ж. Дерев’яна лопатка для розмішування чого-небудь.
Хапаючись, так повернула [Мелашка] кописткою в горшку, що вона зав’язла в густій лемішці, хруснула й переломилась (Н.-Лев., II, 1956, 324);
Розчин старанно перемішують дерев’яною кописткою, щоб грудочки добре розтерлися (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 94).
Словник української мови (СУМ-11)