копистка
КОПИ́СТКА, и, ж.
Дерев'яна лопатка для розмішування чого-небудь.
Соснові копистки стругали і до боків поначепляли на валяних вірьовочках (І. Котляревський);
Кипіло [в казанку] якесь запашне зілля. Його помішував кописткою старий сивовусий запорожець із золотою сережкою в правому вусі (В. Малик);
Кухар кописткою вирівняв густу кашу і відділив кожному його частку (Ю. Логвин);
Серце в дяка Комарницького .. голосно колотилося в грудях, десь так, як копистка, якою збивається рідке тісто .. капосною Гапкою (Валерій Шевчук);
* У порівн. Карпо промовив: – Вже й знайшов красуню! Та в неї лице, як тріска, стан, наче копистка, руки, як кочерги, сама, як дошка, а як іде, то аж кістки торохтять (І. Нечуй-Левицький);
– Ти й дівкою була, як копистка (В. Яворівський).
Словник української мови (СУМ-20)