копичка

КОПИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до копи́ця.

— І ти б,— кажу,— Хведорку, копичку накосив,— продали б (Барв., Опов.., 1902, 100);

Копичка волосся; За столом, заваленим рівненькими копичками книг, сидів Пармен (Досв., Вибр., 1959, 423).

Значення в інших словниках

1. копичка — копи́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири копи́чки  Орфографічний словник української мови
2. копичка — -и, ж. Зменш. до копиця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. копичка — КОПИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до копи́ця. – І ти б, – кажу, – Хведорку, копичку накосив, – продали б (Ганна Барвінок); Праворуч від озеречка уже лежали росою прибиті покоси, але ще ніде не манячили копички (М.  Словник української мови у 20 томах
4. копичка — Копи́чка, -ки ж. ум. отъ копи́ця.  Словник української мови Грінченка