копичка
КОПИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до копи́ця.
— І ти б,— кажу,— Хведорку, копичку накосив,— продали б (Барв., Опов.., 1902, 100);
Копичка волосся; За столом, заваленим рівненькими копичками книг, сидів Пармен (Досв., Вибр., 1959, 423).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- копичка — копи́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири копи́чки Орфографічний словник української мови
- копичка — -и, ж. Зменш. до копиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- копичка — КОПИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до копи́ця. – І ти б, – кажу, – Хведорку, копичку накосив, – продали б (Ганна Барвінок); Праворуч від озеречка уже лежали росою прибиті покоси, але ще ніде не манячили копички (М. Словник української мови у 20 томах
- копичка — Копи́чка, -ки ж. ум. отъ копи́ця. Словник української мови Грінченка