копнути
КО́ПНУТИ, ну, неш, док., перех. Однокр. до ко́пати.
Замість відповіді Бовдур ногою щосили копнув селянина в живіт, хоть сам при тім такий почув біль у нозі, що аж йойкнув (Фр., І, 1955, 286);
Він ще раз копнув його під ребра ногою (Кос., Новели, 1962, 187);
Прудивус копнув Покивана чоботищем у бік (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 232).
КОПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до копа́ти 1, 2.
Гнат поставив сторчма пальці і копнув ними землю (Панч, В дорозі, 1959, 47);
Копнеш, підважиш і вивернеш набік буряк (Донч., VI, 1957, 364);
*Образно. Піхто не копнув у душі так глибоко, як оцей чудний німець (Кол., Терен.., 1959, 48).
Словник української мови (СУМ-11)