коповик
КОПОВИ́К, а́, ч., заст. П’ятдесят копійок.
На другий день Василь знову приносить семигривеника.., на третій — сороковку, на четвертий — коповика (Мирний, IV, 1955, 117);
[Суховій:] Та ось тобі п’яти-злотник, а як знайду коня та грамоту, то ще накину коповика (Кроп., V, 1959, 347).
Словник української мови (СУМ-11)