коповик
КОПОВИ́К, а́, ч., заст.
Те саме, що копа́ 3.
– Тривайте [гуси], прийдуть празники. – І ваша славонька минеться: Хазяйка побере за вас коповики (Л. Глібов);
На другий день Василь знову приносить семигривеника.., на третій – сороковку, на четвертий – коповика (Панас Мирний);
[Суховій:] Та ось тобі п'ятизлотник, а як знайду коня та грамоту, то ще накину коповика (М. Кропивницький);
Написав і я! .. Так ото карток на тридцять Книжечку й зліпив. І віддав, кажу, в книгарню (Коповик – ціна). Тільки ж лихо: із книгарні Не пішла вона! (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)