коповик
КОПОВИ́К, а́, ч., заст.
Те саме, що копа́ 3.
– Тривайте [гуси], прийдуть празники. – І ваша славонька минеться: Хазяйка побере за вас коповики (Л. Глібов);
На другий день Василь знову приносить семигривеника.., на третій – сороковку, на четвертий – коповика (Панас Мирний);
[Суховій:] Та ось тобі п'ятизлотник, а як знайду коня та грамоту, то ще накину коповика (М. Кропивницький);
Написав і я! .. Так ото карток на тридцять Книжечку й зліпив. І віддав, кажу, в книгарню (Коповик – ціна). Тільки ж лихо: із книгарні Не пішла вона! (Б. Грінченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коповик — копови́к іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- коповик — -а, ч., заст. Монета вартістю 50 копійок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коповик — КОПОВИ́К, а́, ч., заст. П’ятдесят копійок. На другий день Василь знову приносить семигривеника.., на третій — сороковку, на четвертий — коповика (Мирний, IV, 1955, 117); [Суховій:] Та ось тобі п’яти-злотник, а як знайду коня та грамоту, то ще накину коповика (Кроп., V, 1959, 347). Словник української мови в 11 томах
- коповик — Коповик, -ка м. Полтинникъ, 50 копеекъ. Заплати мені коповика, а я тебе сластьонами нагодую. Ном. № 11988. Тиць йому в руки коповика, а він подивився на мене та й каже: Ні, за півкарбованця не можно. О. 1862. І. 42. Словник української мови Грінченка