копняк

КОПНЯ́К, а́, ч., розм.

Удар ногою.

Кидав [Никанор Ферапонтович] напасників, як снопи, ломав їм ноги копняками своїх здоровенних чобіт (І. Франко);

Танцювальним кроком, голосно приспівуючи, вирушав [Ясь] на Ринок. А за ним бігла ціла компанія дітлахів, від яких він мусив відбиватися копняками (Ю. Винничук);

Не втримав міцного копняка лисий здоровань – упав, покотився стежкою, заволав щось незрозуміле (А. Кокотюха);

Добрячий копняк ногою значно прискорив би справу, але Кейт продовжував працювати дуже обережно, не створюючи шуму (О. Авраменко);

Я відкотився від чергового копняка і зірвався на ноги, пробуючи бігти (Любко Дереш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копняк — Копня́к: — удар ногою [13;IV,V] Словник з творів Івана Франка
  2. копняк — копня́к іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. копняк — -а, ч. 1》 Елемент бойового гопака – удар ногою в торс у стрибку. 2》 Удар ногою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. копняк — копня́к удар ногою (м, ср, ст): Як я була мала, то була дуже всціпська, єндзувата. Може, тому, шо коли приїжджала до Бабці і Вуйка Любка, хотіла бавитися, а товариства жодного не мала. То все Вуйка зачіпала – то смикну, то обізву. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. копняк — КОПНЯ́К, а́, ч., розм. Удар ногою. Кидав [Никанор Ферапонтович ] напасників, як снопи, ломав їм ноги копняками своїх здоровенних чобіт (Фр., IV, 1950, 377). Словник української мови в 11 томах