коповиця
КОПОВИ́ЦЯ, і, ж., розм.
Те саме, що возови́ця 1.
[Тульчинський:] Се так москаль ступає важко .. Насилу вдвох ведуть його під руки. Силкуючись, дяки аж попотіли, Мов ті воли у коповицю, впріли (П. Куліш);
Коповиця була, люди мов бджоли гудуть.., копи возять (Ганна Барвінок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коповиця — копови́ця іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- коповиця — -і, ж., діал. Згрібання кіп і копиць. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коповиця — ВОЗОВИ́ЦЯ (вивезення хліба з поля після жнив, а також період цього вивезення), КОПОВИ́ЦЯ розм., КОПОВІ́З розм. — Я торік оцією рукою за день три навильники поламав у возовицю (І. Багмут); Коповиця була, люди, мов бджоли гудуть.. Словник синонімів української мови
- коповиця — КОПОВИ́ЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що возови́ця 1. Коповиця була, люди мов бджоли гудуть.., копи возять (Барв., Опов.., 1902, 339). Словник української мови в 11 томах
- коповиця — Копови́ця, -ці ж. Время сгребанія конецъ, сгребаніе копенъ. Коповиця була, люде мов бджоли гудуть да мед збірають, так люде нагребли, копи возять. Г. Барв. 339. Словник української мови Грінченка