коректа

КОРЕ́КТА, и, ж.

1. Відбиток друкарського набору для виправляння помилок.

Прийшла інша робота для газети, потім треба було йти додому на обід, потім до друкарні по коректи (Фр., IV, 1950, 43);

Сьогодні дістав звістку з редакції, що мені посилають сюди коректу (Коцюб., III, 1956, 398);

З ранку до вечора він працював у себе за столом, читаючи, пишучи, правлячи коректи, редагуючи (Гжицький, Вел. надії, 1963, 273).

2. Те саме, що коректу́ра 1.

Всі видатки, які треба — мої, чи на коректу, чи на що слід (Л. Укр., V, 1956, 77);

По вечері він [І. Франко].. робив коректу своєї збірки оповідань «В поті чола» (Стеф., II, 1953, 17).

Значення в інших словниках

1. коректа — коре́кта іменник жіночого роду відбиток друкарського набору для виправляння помилок; коректура  Орфографічний словник української мови
2. коректа — Коректура; (дія) виправляння, коректування; (з друкарні) відбиток.  Словник синонімів Караванського
3. коректа — -и, ж. 1》 Відбиток друкарського набору для виправляння помилок. 2》 Те саме, що коректура 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. коректа — Правка, див. поправка, помарка  Словник чужослів Павло Штепа
5. коректа — КОРЕ́КТА, и, ж. 1. Відбиток друкарського набору для виправляння помилок. Прийшла інша робота для газети, потім треба було йти додому на обід, потім до друкарні по коректи (І. Франко); Сьогодні дістав звістку з редакції, що мені посилають сюди коректу (М.  Словник української мови у 20 томах
6. коректа — Коре́кта, -ти; -ре́кти, -ре́кт коректу́ра = коре́кта, -ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. коректа — Коре́кта, -ти и коректура, -ри ж. Корректура. Желех. Так потно видержена коректура, що цур йому. О. 1862. V. Шевч. 4.  Словник української мови Грінченка