коректа
КОРЕ́КТА, и, ж.
1. Відбиток друкарського набору для виправляння помилок.
Прийшла інша робота для газети, потім треба було йти додому на обід, потім до друкарні по коректи (І. Франко);
Сьогодні дістав звістку з редакції, що мені посилають сюди коректу (М. Коцюбинський);
Мірошниченко .. поспішив прощатись: – У мене вдома ще ціла купа непрочитаної коректи (Б. Антоненко-Давидович);
З ранку до вечора він працював у себе за столом, читаючи, пишучи, правлячи коректи, редагуючи (В. Гжицький);
Правити коректу, писати листи, продумувати зміст відповідей, складати тези для виступів, вести протоколи на зборах, – ні, все це було більше за мене (В. Домонтович).
2. Те саме, що коректу́ра 1.
Всі видатки, які треба – мої, чи на коректу, чи на що слід (Леся Українка);
По вечері він [І. Франко] .. робив коректу своєї збірки оповідань “В поті чола” (В. Стефаник);
Буває і так, що .. правиш і кромсаєш, бо не можеш виконувати коректу упівсили чи на чверть совісті (С. Процюк).
3. розм. Те саме, що коректи́в.
Він делікатно повернув справу до теми. А коли йому це пощастило, .. заявив, що він має намір прийняти її пропозицію, лишень з маленькою коректою (У. Самчук);
Як навігатор він неперевершений. Коли .. я займав місце штурмана, Вебер давав мені просто фантастичні коректи. Завдяки їм я ні на йоту не збився з курсу (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)