коренистий

КОРЕНИ́СТИЙ, а, е.

1. Те саме, що корена́стий.

На вгороді бузина коренистая — Чортова дівчина норовистая (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 33);

Здавалося, був [чоловік] сильний, коренистий, грубий (Фр., VIII, 1952, 113).

2. У якому міститься коріння; з корінням.

Зрідка, десь під лісом, на коренистій дорозі, мов у бубон, били вковані колеса возів (Стельмах, II, 1962, 304).

Значення в інших словниках

1. коренистий — корени́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. коренистий — -а, -е. 1》 Те саме, що коренастий. 2》 У якому міститься коріння; з корінням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коренистий — КОРЕНИ́СТИЙ, а, е. 1. Те саме, що корена́стий. На вгороді бузина коренистая – Чортова дівчина норовистая (з народної пісні); Герб...  Словник української мови у 20 томах
4. коренистий — КОРІ́НЧАСТИЙ (який має велике, міцне, розгалужене коріння), КОРЧА́СТИЙ, КОРЧУВА́ТИЙ, КОРЕНА́СТИЙ (КОРЕНИ́СТИЙ). Як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Марко Вовчок); Сутулуватий, з товстими..  Словник синонімів української мови