коренистий
КОРЕНИ́СТИЙ, а, е.
1. Те саме, що корена́стий.
На вгороді бузина коренистая – Чортова дівчина норовистая (з народної пісні);
Герб м. Корюківки Чернігівської області має форму геральдичного щита, у золотому полі якого коренистий дуб із червоним стовбуром і зеленою кроною (з наук.-попул. літ.);
Здавалося, був [чоловік] сильний, коренистий, грубий (І. Франко).
2. У якому міститься коріння; з корінням.
В доріженьку виряджай мене. Бо вже нічка та темненькая. Доріженька та далекая. Їхать лісом та все коренистим (з народної пісні);
Зрідка, десь під лісом, на коренистій дорозі, мов у бубон, били вковані колеса возів (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)