коренистий

корени́стий

-а, -е.

1》 Те саме, що коренастий.

2》 У якому міститься коріння; з корінням.

Значення в інших словниках

1. коренистий — корени́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. коренистий — КОРЕНИ́СТИЙ, а, е. 1. Те саме, що корена́стий. На вгороді бузина коренистая – Чортова дівчина норовистая (з народної пісні); Герб...  Словник української мови у 20 томах
3. коренистий — КОРІ́НЧАСТИЙ (який має велике, міцне, розгалужене коріння), КОРЧА́СТИЙ, КОРЧУВА́ТИЙ, КОРЕНА́СТИЙ (КОРЕНИ́СТИЙ). Як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Марко Вовчок); Сутулуватий, з товстими..  Словник синонімів української мови
4. коренистий — КОРЕНИ́СТИЙ, а, е. 1. Те саме, що корена́стий. На вгороді бузина коренистая — Чортова дівчина норовистая (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 33); Здавалося, був [чоловік] сильний, коренистий, грубий (Фр., VIII, 1952, 113). 2. У якому міститься коріння; з корінням.  Словник української мови в 11 томах