коридорчик

КОРИДО́РЧИК, а, ч. Зменш. до коридо́р.

Батайль провів його через вузький коридорчик у велику затишну кімнату (Рибак, Помилка.., 1956, 271);

Дмитро переступив поріг, зупинився у напівтемному коридорчику (Збан., Переджнив’я, 1960, 56).

Значення в інших словниках

1. коридорчик — коридо́рчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. коридорчик — -а, ч. Зменш. до коридор.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коридорчик — КОРИДО́РЧИК, а, ч. Зменш. до коридо́р 1. Дівчина швиденько йде вперед коридорчиком (В. Винниченко); Батайль провів його через вузький коридорчик у велику затишну кімнату (Н. Рибак); Дмитро переступив поріг, зупинився у напівтемному коридорчику (Ю.  Словник української мови у 20 томах