коридорчик
КОРИДО́РЧИК, а, ч.
Зменш. до коридо́р 1.
Дівчина швиденько йде вперед коридорчиком (В. Винниченко);
Батайль провів його через вузький коридорчик у велику затишну кімнату (Н. Рибак);
Дмитро переступив поріг, зупинився у напівтемному коридорчику (Ю. Збанацький);
Він пройшовся казармою й оглядівся. Дві величезні кімнати, розділені вузьким коридорчиком (Ю. Хорунжий).
Словник української мови (СУМ-20)