1. Словник української мови у 20 томах

коридорчик

КОРИДО́РЧИК, а, ч.

Зменш. до коридо́р 1.

Дівчина швиденько йде вперед коридорчиком (В. Винниченко);

Батайль провів його через вузький коридорчик у велику затишну кімнату (Н. Рибак);

Дмитро переступив поріг, зупинився у напівтемному коридорчику (Ю. Збанацький);

Він пройшовся казармою й оглядівся. Дві величезні кімнати, розділені вузьким коридорчиком (Ю. Хорунжий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коридорчик — коридо́рчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. коридорчик — -а, ч. Зменш. до коридор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коридорчик — КОРИДО́РЧИК, а, ч. Зменш. до коридо́р. Батайль провів його через вузький коридорчик у велику затишну кімнату (Рибак, Помилка.., 1956, 271); Дмитро переступив поріг, зупинився у напівтемному коридорчику (Збан., Переджнив’я, 1960, 56). Словник української мови в 11 томах