коростявий

КОРО́СТЯВИЙ, а, е. Хворий на коросту.

А тут йому з березника назустріч шкандиба рижа кобила, коростява (Кв.-Осн., II, 1956, 229);

Спросоння стогнала коростява коняка (Ле, Історія радості, 1947, 29).

Значення в інших словниках

1. коростявий — коро́стявий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. коростявий — див. поганий  Словник синонімів Вусика
3. коростявий — -а, -е. Хворий на коросту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. коростявий — КОРО́СТЯВИЙ, а, е. Уражений коростою. Спросоння стогнала коростява коняка (Іван Ле); Обережно провела [еллінка] чутливими пальцями по щоках, шкіра на них була груба й коростява (О. Бердник); Сани тягнуть коні з облупленими боками.  Словник української мови у 20 томах
5. коростявий — Коро́ставий і коро́стявий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. коростявий — Коростявий, -а, -е = короставий. Бодай тебе волами возили, а мене хоч коростявою, та конячкою. Ном. № 3254. Коростява чухмариться. Грин. III. 652.  Словник української мови Грінченка