коростявий

КОРО́СТЯВИЙ, а, е.

Уражений коростою.

Спросоння стогнала коростява коняка (Іван Ле);

Обережно провела [еллінка] чутливими пальцями по щоках, шкіра на них була груба й коростява (О. Бердник);

Сани тягнуть коні з облупленими боками. Три пари тяглових і ті наче коростяві (Б. Харчук);

За кілька тижнів на подвір'ї садиби Прокіп зустрів принижену, коростяву, вкриту виразками і нечистотами Яринку, яка стала за ці півроку старою бабусею (В. Лис).

Значення в інших словниках

1. коростявий — коро́стявий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. коростявий — див. поганий  Словник синонімів Вусика
3. коростявий — -а, -е. Хворий на коросту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. коростявий — Коро́ставий і коро́стявий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. коростявий — КОРО́СТЯВИЙ, а, е. Хворий на коросту. А тут йому з березника назустріч шкандиба рижа кобила, коростява (Кв.-Осн., II, 1956, 229); Спросоння стогнала коростява коняка (Ле, Історія радості, 1947, 29).  Словник української мови в 11 томах
6. коростявий — Коростявий, -а, -е = короставий. Бодай тебе волами возили, а мене хоч коростявою, та конячкою. Ном. № 3254. Коростява чухмариться. Грин. III. 652.  Словник української мови Грінченка