коростяний

КОРО́СТЯНИЙ, а, е.

1. Прикм. до коро́ста 1.

Коростяний свербіж;

* У порівн. Світ тупотів. Метушливий, як муравлисько, марнославний, мов грозові бурчаки, непізнаний і таємничий, наче макрокосм, оголений і бридкий, як коростяні болячки (Р. Іваничук);

// Уражений коростою.

Візник сам обшарпаний і залатаний, замість коней у нього – кістяки, всунуті в коростяну брудну шкіру (Б. Антоненко-Давидович);

// лайл. Поганий, нікчемний.

– Я тебе встрілю, я тебе встрілю, пес ти коростяний (М. Білкун);

– Гарапниками їх треба вчити, сволота темна, громада коростяна! (Р. Андріяшик).

2. Стос. до коростяного кліща.

Запліднена самиця формує в роговому шарі шкіри коростяний хід, у якому відкладає по 2–4 яйця за ніч (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. коростяний — коро́стяний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. коростяний — -а, -е. Прикм. до короста. Коростяний свербіж. Коростяний кліщ — паразит на тілі теплокровних тварин та людини, збудник корости. Коростяні ходи — звивисті ходи в роговому шарі шкіри, які утворюють самки коростяних кліщів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коростяний — Коро́стяний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. коростяний — КОРО́СТЯНИЙ, а, е. Прикм. до коро́ста. Коростяний свербіж. ∆ Коро́стяний кліщ — паразит на тілі теплокровних тварин та людини, збудник корости. Березовий дьоготь народ уживає для знищення коростяних кліщів (Лікар. рослини.., 1958, 155).  Словник української мови в 11 томах
5. коростяний — Коростяний, -а, -е = коростявий. Обізвався коростяний до шолудивого. посл.  Словник української мови Грінченка