коростяний
КОРО́СТЯНИЙ, а, е.
1. Прикм. до коро́ста 1.
Коростяний свербіж;
* У порівн. Світ тупотів. Метушливий, як муравлисько, марнославний, мов грозові бурчаки, непізнаний і таємничий, наче макрокосм, оголений і бридкий, як коростяні болячки (Р. Іваничук);
// Уражений коростою.
Візник сам обшарпаний і залатаний, замість коней у нього – кістяки, всунуті в коростяну брудну шкіру (Б. Антоненко-Давидович);
// лайл. Поганий, нікчемний.
– Я тебе встрілю, я тебе встрілю, пес ти коростяний (М. Білкун);
– Гарапниками їх треба вчити, сволота темна, громада коростяна! (Р. Андріяшик).
2. Стос. до коростяного кліща.
Запліднена самиця формує в роговому шарі шкіри коростяний хід, у якому відкладає по 2–4 яйця за ніч (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коростяний — коро́стяний прикметник Орфографічний словник української мови
- коростяний — -а, -е. Прикм. до короста. Коростяний свербіж. Коростяний кліщ — паразит на тілі теплокровних тварин та людини, збудник корости. Коростяні ходи — звивисті ходи в роговому шарі шкіри, які утворюють самки коростяних кліщів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коростяний — Коро́стяний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коростяний — КОРО́СТЯНИЙ, а, е. Прикм. до коро́ста. Коростяний свербіж. ∆ Коро́стяний кліщ — паразит на тілі теплокровних тварин та людини, збудник корости. Березовий дьоготь народ уживає для знищення коростяних кліщів (Лікар. рослини.., 1958, 155). Словник української мови в 11 томах
- коростяний — Коростяний, -а, -е = коростявий. Обізвався коростяний до шолудивого. посл. Словник української мови Грінченка