коростявий
КОРО́СТЯВИЙ, а, е.
Уражений коростою.
Спросоння стогнала коростява коняка (Іван Ле);
Обережно провела [еллінка] чутливими пальцями по щоках, шкіра на них була груба й коростява (О. Бердник);
Сани тягнуть коні з облупленими боками. Три пари тяглових і ті наче коростяві (Б. Харчук);
За кілька тижнів на подвір'ї садиби Прокіп зустрів принижену, коростяву, вкриту виразками і нечистотами Яринку, яка стала за ці півроку старою бабусею (В. Лис).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коростявий — коро́стявий прикметник Орфографічний словник української мови
- коростявий — див. поганий Словник синонімів Вусика
- коростявий — -а, -е. Хворий на коросту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коростявий — Коро́ставий і коро́стявий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коростявий — КОРО́СТЯВИЙ, а, е. Хворий на коросту. А тут йому з березника назустріч шкандиба рижа кобила, коростява (Кв.-Осн., II, 1956, 229); Спросоння стогнала коростява коняка (Ле, Історія радості, 1947, 29). Словник української мови в 11 томах
- коростявий — Коростявий, -а, -е = короставий. Бодай тебе волами возили, а мене хоч коростявою, та конячкою. Ном. № 3254. Коростява чухмариться. Грин. III. 652. Словник української мови Грінченка