коротай
КОРОТА́Й, я́, ч., розм.
Низька на зріст людина.
Пахол сильно шкутильгав .. Він був зовсім калічний коротай! (Ю. Смолич);
// Мала дитина.
За допомогою дорослого дитина самостійно помічає в довкіллі незвичне, нове, незнайоме. Охоче слухає коротай пояснення дорослого з приводу цих речей (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)