коротенький

КОРОТЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до коро́ткий.

При коротенькій гладкій фігурі студента товариш його здавався мізерним та тендітним (Коцюб., І, 1955, 195);

Панкратов зробив коротеньку доповідь (Донч., II, 1956, 62).

Значення в інших словниках

1. коротенький — короте́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. коротенький — див. короткий  Словник синонімів Вусика
3. коротенький — [коротен'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
4. коротенький — -а, -е. Зменш.-пестл. до короткий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. коротенький — КОРОТЕ́НЬКИЙ, а, е. Коротший від звичайного; досить короткий. При коротенькій гладкій фігурі студента товариш його здавався мізерним та тендітним (М.  Словник української мови у 20 томах
6. коротенький — Короте́нький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. коротенький — Коротенький, -а, -е 1) Коротенькій. І ніженьки коротенькі, і ушеньки клапоньки, і сами як свиня. Ном. № 7931. 2) Краткій.  Словник української мови Грінченка