коротенький

КОРОТЕ́НЬКИЙ, а, е.

Коротший від звичайного; досить короткий.

При коротенькій гладкій фігурі студента товариш його здавався мізерним та тендітним (М. Коцюбинський);

Він ішов десь удаль, коротенькі шароварчики підсмикувалися за кожним кроком, і зблискували його голі литочки (В. Шкляр);

Коли вони бігли мостом, посипав мокрий сніг. Точніше, була коротенька хвилина, упродовж якої він спершу був просто холодним дощем (Ю. Андрухович);

Панкратов зробив коротеньку доповідь (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. коротенький — короте́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. коротенький — див. короткий  Словник синонімів Вусика
3. коротенький — [коротен'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
4. коротенький — -а, -е. Зменш.-пестл. до короткий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. коротенький — Короте́нький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. коротенький — КОРОТЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до коро́ткий. При коротенькій гладкій фігурі студента товариш його здавався мізерним та тендітним (Коцюб., І, 1955, 195); Панкратов зробив коротеньку доповідь (Донч., II, 1956, 62).  Словник української мови в 11 томах
7. коротенький — Коротенький, -а, -е 1) Коротенькій. І ніженьки коротенькі, і ушеньки клапоньки, і сами як свиня. Ном. № 7931. 2) Краткій.  Словник української мови Грінченка