корування

КОРУВА́ННЯ, я, с., діал. Дія за знач. керува́ти².

[Любов:] Що ж кажуть лікарі? [Милевський:] Перевтома — ..заборонили писати… [Любов:] Заборонили писати! Се варварство, а не корування! (Л. Укр., II, 1951, 74).

Значення в інших словниках

1. корування — корува́ння іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. корування — -я, с., діал. Дія за знач. корувати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. корування — КОРУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. корува́ти¹. Якби використовувалася лише ручна праця, для корування такого обсягу колод необхідно було б п'ятдесят робітників (з газ.); Підприємству потрібні робітники для корування деревини (з мови реклами).  Словник української мови у 20 томах