корчмар
КОРЧМА́Р, я, ч., заст. Господар корчми; шинкар.
Старий, аж трухлявий, корчмар.. налив Миколі півкварти горілки (Н.-Лев., II, 1956, 259);
Ні корчми, ні корчмаря тут уже не лишилось (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 462).
Словник української мови (СУМ-11)